Всі права захищені. При використанні матеріалів посилання на сайт та автора обов’язкове
Литовка Володимира Вікторовича
м. Ромни, Сумської області, ЗОШ №5

        Педагогічні заповіді Василя Сухомлинського.
Духовне здоров'я дитини.

Гуманізм людського суспільства - найважливіша ознака його духовного здоров'я та майбутнього благополуччя. Тому головною дієвою особою у його формуванні повинен стати учитель. І хоча першими наставниками дитини є її батьки, все ж головним фігурантом духовного розвитку людини є саме учитель. Щоб бути справжнім педагогом - необхідно самому стати гуманістом, тобто завжди залишатися терплячим оптимістом, мати власні переконання, гуманістичний світогляд і ніколи цьому не зраджувати. Матеріальні цінності повинні залишатися позаду  життєвого шляху людини.
Із нескінченної педагогічної і духовної спадщини Василя Олександровича Сухомлинського можна виокремити більше 300 педагогічних заповідей, завдяки яким формується здорова особистість, багата духовно та наділена загальнолюдськими моральними принципами. Серед основних заповідей виділяємо багато таких, на яких базується  духовність майбутнього громадянина. Усі вони є однаково пріоритетними.
Наша сучасна педагогічна наука досить часто робить занадто різкі коливання, експериментує. Адже дуже у нас в пошані різноманітні модні віяння, запозичення, прагнення якось виділитися, щось робити по новому, створюючи при цьому ілюзію бурхливої діяльності. І коли все це заходить у безвихідь - звертаються до визнаних корифеїв педагогіки, особливо, до Василя Сухомлинського. Всі його творчі  надбання про виховання можна назвати закономірностями, правилами, заповідями, принципами. Якщо говорити про складові людського здоров'я, то в розвитку та становленні особистості завжди домінуватимуть соціальні його аспекти: духовне, інтелектуальне, особистісне, соціальне. Протягом життя вони також впливатимуть на фізичний стан людини.
Заповіді великого вчителя актуальні й сьогодні. Вони ніскільки не втратили своєї духовної сили та  моральності. Їх треба досліджувати під кутом зору сучасної людини, педагогіки, враховувати стан суспільства, особливості розвитку дитини.

Деякі аспекти духовного здоров'я школяра.

1.    Виховання - це завжди процес лікування, але воно не передбачає виривання чогось із особистості.
Правильніше було б сказати коригування будівництва особистості. Адже це дуже важливий і складний процес, який потребує терпіння, уваги, умов, часу. Виховання як духовна складова обов'язково має випереджати науково-технічний прогрес суспільства. Тому первинним у розвитку особистості є саме воно, навчання ж - вторинне. Лікарем виступає учитель. Він сам повинен все життя удосконалюватися (проходити атестацію). Лікарська аксіома діє і в педагогіці. Краще виправити в ранньому помилки виховання, ніж потім безуспішно боротися  з проявами педагогічних хвороб як Дон Кіхот із вітряками.
Дитина як губка всмоктує нову інформацію, яка  завжди спричинює цікавість, мотиваційні прагнення. Усвідомлення важливості навчання, як попередніх надбань суспільства, приходить до дитини значно пізніше. Тому виховний процес повинен бути не експериментальним, а стабільним і безперервним, нести зерна ідейності, що сформувала нація. Отже будь які процеси санації моралі у вихованні є недоречними.
2. Зло виганяється добром.
У період становлення молодої Української держави, долаючи негативні прояви імперської спадщини дуже часто проявляють себе: недостатній освітній і культурний рівень деякої частини населення, що залишилося поза увагою суспільства, яке розвивається. Негативні явища проявляються серед школярів у вигляді використання дітьми нецензурної лексики, байдужості ставлення до навчання, конфліктність у стосунках з оточенням та ін.. Інститут сім'ї переживає важкі часи. Статус сімейних моральних цінностей у занепаді. Це явище обумовлено багатьма об'єктивними та суб'єктивними факторами. Такі прояви зла нейтралізуються педагогами завдяки толерантності, терпінню, гуманістичним підходом до вихованців. Найбільшу роль відіграє особистий приклад учителя. Роби як я - ось зброя добра у боротьбі зі злом. А чи багато учителів сьогодні можуть стати для дитини зразком і особистим прикладом для наслідування?
3. Кінцевий  результат правильного виховання видно через багато років.
Результати роботи педагога не є прибутковими та прогнозованими, навіть в моральному плані. Якщо у державі діє алгоритм - виховання первинне, навчання - вторинне, то становлення громадянина, який має національну свідомість, відбувається досить швидко за рахунок ефективного опанування світових освітніх надбань, що базуються на гуманістичних основах. Це і є соціалістичний гуманізм Василя Сухомлинського. Як його не назвеш, суть справи при цьому не зміниться. Правильність вибору такого алгоритму підтвердиться зміною не менше трьох поколінь. тому вчителі, які працюють сьогодні в школах більш як  25 років, можуть бачити тільки краї правильно чи хибно спеченого виховного пирога.
Процеси виховання, на відміну від набуття різнорівневої освіти, завжди перманентні, так само як логіка нашого мислення. А освіта по своїй суті є дискретною. Перехід дитини з молодшої до середньої, а потім і старшої школи дуже болючий, особливо в психологічному плані.  Довести це важко. Але якщо поглянути на навчальний процес, то все стає зрозумілим Сьогодні навчальні програми, як і підручники - це різні кольори веселки. Про якусь їх уніфікацію годі й думати. Все це руйнує духовне здоров'я школяра. Тому сьогодні треба не лікувати особистість, а її реанімувати. Звертатися треба до видатної спадщини Василя Сухомлинського, з його соціалістичним гуманізмом.
Тому об'єктивно оцінювати якість роботи вчителя шляхом адміністрування дуже проблематично. Адже творча діяльність великого педагога була спрямована на тривалу майбутню перспективу і зовсім не залежала від кон'юнктурних поглядів того часу.
4. Людину впізнають по дереву, яке вона посадила.
Є таке поняття, як духовне здоров'я нації. Воно складно формується багато років. Його елементарна складова - духовне, психічне, соціальне, інтелектуальне, особистісне здоров'я кожного громадянина. Особистість формують: учителі батьки та учителі педагоги на всіх освітніх рівнях. Якщо у батьків одна дитина, то вони удвох посадили всього одне дерево. Учитель же саджає і вирощує (в процесі своєї творчої діяльності) сотні й тисячі дерев. По  діяльності впізнають людину та її вчителя. Так написано у Євангелії. Садівником завжди виступає учитель, бо без нього не може бути дерева, а без багатьох дерев - лісу. Тому від стану окремих дерев залежить здоров'я усього лісу.
5. Джерело здоров'я - навколишня природа.
Єднання з природою, її близькість до людини здавна було визначальним фактором здоров'я. у часи діяльності великого педагога юне покоління не сиділо вдома перед комп'ютерами, телевізійними приймачами у віртуальному світі ілюзій. Загартування відбувалося на свіжому повітрі після уроків, вихідними днями, під час канікул. Тоді ніхто не закликав любити природу, берегти своє здоров'я, захищати довкілля. Бо розуміли нашу єдність і залежність від неї. В. Сухомлинський був пророком у цьому питанні. Він ніби передбачав, із якими проблемами буде мати справу школа та її вихованці. Як поступово руйнуватиметься національний імунітет у фізичному, психологічному, моральному плані, Інтернет запанує в наших оселях, втрачатиметься зв'язок з природою. Альтернативою цим явищам є: уроки в довкіллі, індивідуальні екологічні стежини, пошуково-дослідницька робота, туристичні маршрути, екологічні акції, охорона природи та ін..
Усе це не є новими технологіями чи проектами. Адже відома проста істина, що все нове є повторенням старого, вже пройденого. Заповіді Василя Олександровича ефективні й сучасні у ХХІ столітті, адже головною цінністю кожної людини - є її здоров'я, а воно - це частинка нас самих і належить їй -  природі.
6. Здоров'я - повнота духовного життя.
Духовне здоров'я людини формується багатьма факторами. Традиційними є вплив батьків, їх світогляд, переконання, культура, традиції, побут. Не останню роль відіграє національна внутрішня політика держави. Вона реалізується через освітні заклади: дошкільні, шкільні, позашкільні, вищі навчальні заклади різних рівнів акредитації. На жаль стратегії в держави у цьому питанні ще не вироблено, як і наступництва, взаємодії, координації дій. Але вільне місце довго вакантним не буває. Його заповнює примітивна,  розважальна, неукраїнська ерзац культура. Юне покоління росте на прикладах віртуальних героїв мультфільмів, непереможних фантастичних людей-мишей, голлівудських поліцейських суперменів.
Духовне виховання і здоров'я повинно базуватися на природних реальних явищах, спілкуванні з довкіллям, дослідженням його з усіх сторін. Якщо держава зможе обмежити вплив на дітей електронних засобів масової інформації, то багато проблем у формуванні духовного здоров'я людини буде вирішено без особливих зусиль.
    Повнота духовного життя - це єднання з природою. Вона має універсальний вплив на психіку будь якої дитини. Це як музика. Її розуміють всі, незалежно від національності, країни проживання, віри.
Шкільна освіта може найкраще забезпечити повноту духовного життя. Цьому сприятимуть уроки серед природи, екскурсії, дослідницько-пошукова робота, експедиції, учнівська діяльність на екологічних стежинах, екологічні акції, виконання екологічних проектів, створення шкільних музеїв природи, заповідних територій місцевого значення. Таким чином можна стверджувати, що повноту духовного життя забезпечує не тільки людина, а й живе природне навколишнє середовище.
7. Після людини у світі залишається те, що вона зробила.
Людей, які б не залишили після себе згадки не буває. Кожен відтворює свою генетичну програму зі знаком плюс або мінус. Головне завдання як у тій приказці - збудувати дім, посадити дерево, народити і виростити дитину. Що ж тут головне? Звичайно ж дитина. Дім постаріє і зруйнується, дерево теж не вічне, а дитина (при правильному вихованні) - це продовження роду, життя, передача досвіду, наступність і єдність поколінь. архітектор живе у своїх творіннях, музикант - в мелодіях, учитель - у душах своїх вихованців. Учні найчастіше в житті згадують саме своїх учителів, а вчитель -  учнів. Так виникає незримий духовний зв'язок, що живе вічно. Тому будівництво душі дитини вчителем є визначальним для консолідації нації та існування самого народу.
8. Від стосунків до шлюбу залежить моральна чистота життя.
Дружба, закоханість у більшості підлітків виникає ще на шкільній лаві. Учителі часто намагаються не помічати існування таких стосунків. З іншого боку спілкування між підлітками однієї та різної статі все частіше буває конфліктним. Підлітки просто не знають правил спілкування. Так поступово зникає повага до дівчини, жінки з боку сильної статі. Наростають явища маскулінізації на фемінізації статі.
Духовне здоров'я людини дуже тісно пов'язане з репродуктивним, а стан репродуктивного - із моральними якостями. Все частіше сьогодні говорять про явище телегонії (генетичний вплив першого статевого партнера жінки). Пубертатний період в житті підлітків, вплив акселерації значно змінив моральні якості молодої людини. Підлітки все раніше починають статеве життя. Поняття дошлюбної цнотливості, завдяки впливу засобів масової інформації, було відправлено на задвірки виховного процесу. Це дуже сьогодні впливає на духовний розвиток  школяра старшої школи.
Перехід на дванадцятирічне навчання ще більше загострить цю ситуацію. Сучасні шкільні навчальні програми не передбачають вивчення цієї проблематики. Питання сексуальної грамотності поверхнево вивчаються аж у 9 класі, коли учням уже виповнюється 16 років. Можливо в 12 класі вже можна буде виходити заміж чи женитися. Духовне здоров'я як і моральні якості не мають здатності до акселерації. Необхідне терпіння, тривалий час, якісна освіта і виховання для того, щоб у різних аспектах людського здоров'я сформувалася гармонія, виникла збалансована взаємодія.
Від стосунків до шлюбу залежить міцність і життєздатність сім'ї, як головної та найважливішої комірки людського суспільства. Тому всі погляди в цьому питанні будуть спрямовані на школу. Сама заповідь Василя Сухомлинського залишається й сьогодні аксіомою. Але ми живемо в іншу епоху, а отже ця проблема має вирішуватися по іншому. Сучасний соціум конче потребує міцної сім'ї.
9. Патріотизм починається з любові до людини, найпершої - матері.
Патріотизм - слово чоловічого роду. Але починає він формуватися в дитини ще в утробі матері. Коли поряд із вагітною жінкою є люблячий чоловік, то вона разом із дитиною почувається захищеною, впевненою в тому, що вони разом зможуть виховати дитину, що матиме в майбутньому власні переконання, широкий світогляд, відчуття самоствердження належності до свого народу, необхідність жити у своїй Батьківщині. Спочатку такі погляди повинні утверджуватися в свідомості самої матері, а потім частково генетично та з її молоком, передатися власній дитині. На відміну від тварин, любов дитини до матері виникає з першим ударом її серця. Вона буде продовжуватися все її життя. Почуття патріотизму більш складне і соціальне поняття. Воно формується в результаті дії на дитину багатьох чинників. Та все ж домінуючим завжди буде материнський фактор.
Повага, шанування, допомога, захист матері - найперший обов'язок будь якої дитини, що вже починає себе усвідомлювати. Батьківщина - жіночого роду. При правильному вихованні у малюка з п'яти років виникає асоціація та зв'язок між поняттями - мама і Батьківщина. Головне, щоб він ніколи не був порушений. Тоді завжди буде у свідомості нащадка єдине поняття, яке  утворено двома такими красивими словами - Мама, Батьківщина.
10.    Віддача духовного багатства - це і є здобування духовного багатства.
Від людини, що прожила тривале і творче життя залишаються якісь матеріальні надбання: будівлі, дороги, сади, парки. Але все це тимчасове. Воно поступово старіє, руйнується, зникають його функції, втрачаються властивості. Вічними залишаються духовні багатства. Людина живе доти, поки її пам'ятають. Особливо спрацьовує це правило, коли ця людина - вчитель. Якщо заглянути в далеку історію, згадати видатних людей: винахідників, конструкторів, полководців, учених, особистостей творчих професій, то на думку спадають імена вчителів зі світовим ім'ям. І пам'ятають своїх духовних наставників саме їх учні, зовсім не обов'язково це будуть сучасники. Духовне багатство обов'язково передається через навчання, де б воно не відбувалося і хто б не навчав. Воно має найбільшу силу впливу на особистість і майже не змінюється протягом життя людини. Той, хто віддає - сам стає багатшим. Високий ступінь духовності зміцнює однойменний аспект здоров'я його власника, сприяє творчому розвитку, покращує фізичний стан, у стабільних соціально-економічних умовах збільшує тривалість життя.
    Тому моральність і духовність людини завжди є первинною основою над фізичною й матеріальною складовою буття.
Далі буде…
Володимир Литовка

Повернутись на авторську сторінку

Всеукраїнська громадська організація
Асоціація  вчителів біології України

За радісне й успішне навчання!
Вчителям біології