Всі права захищені. АВБУ 2007-2010 рік. Використанні матеріалів тільки з дозволу авторів avbu@ukr.net
Авторська сторінка

Литовка Володимира Вікторовича
м. Ромни, Сумської області, ЗОШ №5

Новітні технології пізнання ноосфери – віртуальність чи об’єктивна реальність?
( Критичний  погляд на проблему )

           Сучасне навчання  не може бути ефективним без змін у свідомості суб’єктів навчально-виховного процесу. Це повинні бути еволюційні, якісні зміни перманентного змісту, що базуються на гуманістичній логіці процесів мислення учителя й учня. Розуміння єдиної мети, безперервності пізнання довкілля, його багатовекторність має стати основою в природничій освіті.

           Наближення до реальної природи, встановлення духовної єдності з нею – найважливіше завдання всіх учасників навчально-виховного процесу. Воно є ефективним тоді, коли проходить паралельними напрямками на різних рівнях свідомості й спільних – підсвідомості, а на уроках серед природи, екскурсіях, лабораторних та практичних роботах стає всіма усвідомленим, єдиним процесом обміну інформацією, аналітичними операціями, проміжними висновками, прогностичними діями. Атмосфера пізнання-навчання має вигляд енергетично-інформаційної сітки, що працює в постійному процесі підживлення, а функціонально – як системний комп’ютер. Будь яка ідея в педагогіці повинна базуватися на ідейності самої освіти

           Тому головне завдання вчителя – навчити дитину розуміти природу сформувати  навички спілкування з нею.           Для лікування хворої школи нам уже не перший рік пропонують широко застосовувати інтерактивні технології. На мій погляд це все одно якби старий костюм оновлювали нашиваючи на старі його дірки латки з  красивої і дорогої тканини. Тому криза методики викладання сьогодні виглядає оголеним тілом з кожної діри в системі навчання.

           Школяр, перш за все, не готовий до таких змін психологічно. Адже психологія навчання успадковується дитиною від батьків на генетичному рівні. Батьків  наших школярів десятки років навчали за радянською методикою викладання. В ній є елементи позитивного але й багато консервативного і догматичного.

Педагогічні надбання людства вже давно узагальнені ним же. Левова частка геніальних ідей у педагогіці належить нашим всесвітньо відомим співвітчизникам:  К. Ушинському, А. Макаренку, В. Сухомлинському. Їх гуманізм об’єднував у навчанні та вихованні дуже різних дітей, сприяв рівності в процесах творчого пізнання природи. Ефективне пізнання дитиною навколишнього світу можливе тільки на різноманітності загальнолюдських базових гуманістичних принципах. Так стверджував Василь Сухомлинський.

           Вносячи деякі зміни в технологію викладання, змінюючи обстановку на уроці, ми вчителі, не змінюємось внутрішньо, перш за все психологічно. Діти відчувають таке фальшування інтуїтивно і тому еволюційні зміни в їх свідомості не відбуваються. Потрібна принципово нова методика навчання студентів у педагогічних навчальних закладах. Прихід нового покоління педагогів, які свідомо й вільно оперують логікою перманентного логічного мислення  дійсно колись зможе внести нові, якісні зміни в свідомість дитини і дати практичний результат.

           Все, що зараз називають новими технологіями навчання насправді є косметичним ремонтом освітньої системи. Так, нові ідеї ніколи не народжуються без критики, а критика не може існувати без нових ідей. 
       

1.  Кожне суспільство завжди починається з освіти, а освіта з філософії.           Далі філософія продукує екологічний гуманізм, тобто гармонійні,   різнопланові стосунки в тандемі учитель – учень. Це і є основою     нової концепції української природничої педагогіки.

2. Базовими засадами для будь-якої навчальної дисципліни  є стандартний урок, але з елементами екології та валеології. Обов’язковою є наявність позитивної мотивації в широкому розумінні. Принцип екологічного гуманізму передбачає чергування уроків у класній кімнаті з уроками на відкритому повітрі (в природі).

3.  Практичним результатом реалізації цієї концепції  постає людина  з   широким екологічним мисленням та  екологічною діяльністю.

4. Гуманістичний підхід учителя до свідомості дитини утверджується в прагненні навчити дитину розуміти природу, а також у виробленні навичок гармонійного спілкування з нею.

5. Окремим рядком гуманізації процесів навчання та виховання є просвітницька робота вчителя серед громадськості. Вона проводиться через різноманітні засоби масової інформації.

6. Педагогіка розвитку – це формування громадянськості, а також  моніторинг  психології підростаючого покоління в умовах кризових явищ у суспільстві та в біосфері.

7. Особливості методики викладання предметів природничого циклу полягає в розвитку гуманістичних ідей В. О. Сухомлинського, у  підвищенні ефективності і якості уроку через модернізацію методики викладання у відповідності з вимогами сьогодення, в  наближенні  мислення школяра до реалій живої природи.
           Стара істина говорить про те, що все нове – це давно забуте старе, тому нікому не потрібно вести пошук еліксиру педагогічної геніальності. Відповідь дає сама природа, яка є гуманною й екологічною. Екологічний гуманізм – філософський принцип не вбивати, не руйнувати, не зраджувати. Екологічний гуманізм – це засіб формування екологічної свідомості дитини. Екологічний гуманізм – перехід свідомості в нову якість – екологічне мислення.
Нині дедалі більшого значення для людини набуває екологічна етика як самостійний і особливий елемент духовної культури. Без дотримання вимог екологічної етики неможливі екологічно правильне регулювання взаємозв’язків людства та природи, екологічна культура людини.

Основою екологічної етики є екологічне мислення та світогляд, які у свою чергу, формуються в процесі екологічної освіти й виховання. Знання екологічних законів, правил і норм, принципів поведінки в довкіллі, які утримують її від екологічно аморальних вчинків, спрямовують людину на природоохоронну діяльність.

    Зараз у всьому світі повертаються до гуманістичних, індивідуально орієнтованих, розвиваючих освітніх технологій, головною метою яких є виявлення, навчання, розвиток обдарованих дітей.

           Під час роботи з обдарованими дітьми постійно виникають педагогічні й психологічні труднощі, обумовлені технократизмом, консерватизмом мислення, надмірним догматизмом сучасної науки, а іноді й навпаки, занадто вільним трактуванням різних ідей, теорій, концепцій. Усе це відбувається від браку гуманістичних начал у розвитку особистості.

           Будь-яке вагоме досягнення починається з незначних кроків у роботі з обдарованою особистістю, терпеливості з обох сторін та затрат часу.

           Учителю творчу роботу з дитиною необхідно починати зі значного підвищення вже сформованого власного авторитету. Вирішувати це складне завдання потрібно особистим прикладом у всьому. Усе, що педагог буде робити для дитини, з дитиною, вимагає особистого проходження (стати на деякий час учнем і діяти як учень). Свою діяльність всіляко рекламувати на уроках, під час індивідуальних бесід, через засоби масової інформації різних рівнів, пресу. Дітям треба говорити про те, що зроблено особисто за попередній день, тиждень, місяць. Це можуть бути друковані матеріали, фото та відеопродукція, спостереження, дослідження. Необхідно створити навколо себе такі умови, щоб діти самі йшли до вчителя. Початок розв’язання цієї проблеми помітно з того, що у школяра виникає все більше різних запитань. Він намагається розповідати про домашніх тварин, про спроби власного спілкування з живою природою, дослідження її. Найбільшу цікавість виявляють діти, у яких є тісний зв’язок із сільською місцевістю (у селі живуть дідусь, бабуся). Усі знають, що більшість видатних українців народилися, росли навчалися, виховувалися в селі. Тут нічого дивного немає, адже вони перебували найближче до довкілля і гармонійно поєднувалися з ним. 

Помічено, що чим менше представлені у навчальних закладах учителі чоловіки, тим більше тягнуться до них діти. На превеликий жаль у сучасній школі сьогодні це велика проблема. Хлопчики проявляють більший інтерес до проблем природи тому, що більше часу перебувають на свіжому повітрі, граючи у різні ігри, ніж дівчатка, та більше всього помічають. Доказом цього є досить значний відсоток осіб чоловічої статі – переможців олімпіад різних рівнів. Та й логічно-аналітичне мислення у них функціонує краще, ніж у дівчаток. Опоненти можуть стверджувати про певну дискримінацію щодо обдарованих дітей жіночої статі. Але це не так. Спочатку дівчатка проявляють більше ініціативи в опануванні основ біології, але коли дорослішають, то стають прихильними до інших проблем.

Тут ми підійшли до іншої проблеми  у роботі з обдарованими дітьми – хто кого вибирає, коли виявляти такі особистості, де їх шукати? По-перше, учитель з досвідом діє на рівні підсвідомості, тобто працює інтуїція. По-друге, необхідно йти у початкові класи до дітей, придивлятися до них, вести розмову з класоводами. По-третє, допомагати вчителю початкових класів організовувати позаурочні екологічні заходи, всіляко дивувати дітей, щоб у середніх класах і надалі у них не зник вогник допитливості, завжди була іскорка цікавості, прагнення діяльності. Тобто мова йде про тривалий процес „вирощування” обдарованої особистості, про постійне перебування вихованця у полі зору наставника. Тоді не буде гострої боротьби між учителями різних дисциплін  за право представляти  одного і того ж учня на різних олімпіадах.

Дуже важливо вирішити проблему „відмінник – обдарований учень”. У багатьох школах це твердження вже давно перетворилося на догму. А це означає те, що увагу необхідно звертати і на дітей, що мають достатній рівень підготовки, бо дітей з високим рівнем знань (особливо у невеликих сільських школах) завжди бракує, щоб забезпечити представництво на олімпіадах з усіх предметів. Якщо робота з дітьми починається з молодшого та середнього шкільного віку, то й результат у перспективі не забариться, бо ці діти ще не зациклені на комп’ютерах та іншій електронній техніці і тому в психологічному плані дуже пластичні.

Після теоретичного обґрунтування доцільності роботи з обдарованою дитиною наступає другий і основний етап практичної діяльності – робота над екологічними проектами. Сьогодні в цей модний термін необхідно вкладати  більш широкий зміст. Екологічні проекти можуть бути за змістом біологічними, екологічними, валеологічними або ж такими, що не можуть бути визначені. За об’ємом – звичайні та міні-проекти. Міні-проекти є оптимальними для дітей, що мають середній рівень підготовки, але закохані у рідний край. Академічні учнівські проекти виконуються дітьми, що мають загальну обдарованість. Мною не ставиться завдання розглядати методичні засади цих процесів, але приклади все ж необхідно привести.

Учень 9 класу на прохання учителя провів статистично-теоретичне дослідження загального стану здоров’я населення Роменщини на основі спеціальної літератури, локального опитування людей похилого та старечого віку. Так як медична та загальна статистика по захворюваності виявилася закритою, то інтерес до даної теми зріс у арифметичній прогресії. Довелося підключати до роботи інших пересічних учнів. Таким чином, ефект на перспективу було досягнуто опосередкованим способом. В очах дітей підвищився престиж біологічної науки, були закладені підвалини екологічного мислення, у свідомості дітей формувалися основи екологічного гуманізму. У процесі досліджень виявилося, що 98% жителів страждають на карієс з причини повної відсутності в питній воді фтору. 45% населення мають порушення роботи щитоподібної залози, а причина подібна – нульова концентрація у воді йоду. Нами запропоновано деякі шляхи розв’язання даної проблеми, але наше суспільство поки що стурбоване іншими проблемами. Така робота з дітьми дає більше економічних та й моральних здобутків, ніж колекціонування призових місць на різних олімпіадах.

З міні-проектами ще простіше – діти знайдуть будь-яку інформацію, вони набагато спостережливіші в природі за дорослих (знають де знайти рідкісні рослини, розкажуть про поведінку тварин, опишуть стан довкілля), їм тільки треба правильно поставити завдання, накреслити перспективи. Іноді діти самі пропонують свої дослідницькі послуги чи ставлять запитання-проблеми учителю.

Сім’я шестикласниці знайшла і прихистила молодого лелеку білого, у якого було пошкоджено крило. Птах так і не злетів, він став звикати до життя серед свійської худоби. Учитель запропонував дитині вести за життям птаха щоденник спостережень, який потім перетворився у невеликий міні-проект екологічного спрямування. Настала весна і яким же виявилося здивування дорослих і дітей – самець (так вважали спочатку) виявився жіночої статі. Бо на подвір’я став прилітати  прекрасний кавалер, подавав знаки уваги, звав за собою. Так тривало довго, ну чим не людська історія про кохання. Виконання проекту продовжується і сьогодні. При правильному ставленні до кожного питання інтерес до природи не згасне ніколи.

Відомі педагоги не ділили вихованців на своїх та чужих. Учитель природничих дисциплін, беручи участь в роботі методичного об’єднання, працює на себе і на всіх. Тому й дитячі колективи різних шкіл повинні бути єдиним організмом, захищаючи інтереси районного центру, міста, області на змаганнях, конкурсах, олімпіадах. Це означає, що ефективна співпраця може бути між учителем і учнем з різних шкіл. Найкраще знайомитися з дітьми під час проведення турнірів, олімпіад, тощо. Був випадок, коли такі зв’язки існували протягом чотирьох років. За цей час учень регулярно займав призові місця на обласній олімпіаді, а вчитель, що навчав учня, навіть не знав про існування у дитини ще одного наставника і що радість перемоги необхідно ділити на трьох. Після закінчення школи зв’язок між партнерами  не був втрачений. Навчаючись у столичному університеті цей вихованець продовжує працювати з шкільним наставником з подвоєною енергією. Стосовно цього японці говорять, що якщо серед тридцяти учнів обдарованість буде виявлено та розвинуто тільки у одного, то він один своєю діяльністю в майбутньому окупить усі затрати на тридцятьох з надлишком.

Дуже ефективна робота з обдарованими дітьми на свіжому повітрі. Це пішохідні та велосипедні мандрівки-дослідження по рідному краю. Маючи відповідне обладнання (відеотехніку, оптичні, вимірювальні прилади), палке бажання результату, можна дуже змінити уявлення про стан довкілля відносно загальноприйнятого, адже більший об’єм інформації екологічного змісту формується в кабінетах та у вигляді різних гіпотез. Тому виникає думка про те, що слабке сприйняття окремих тем навчальної програми учнями пов’язано з відірваністю теоретичних знань від об’єктивної реальності, часто спотвореної, з помилками, невдалими, нереальними прикладами. Коли дитина спілкується з природою реально, то будь-яке фальшування стає неможливим. Учень починає зіставляти, порівнюючи факти, викладені на папері та наяву. Накопичений учителем матеріал (література, аудіо та відеозаписи, гербарний матеріал, різні колекції), може завжди слугувати кращим доказом того, що біологічна наука має творчий зміст.

У дитини повинні бути інтелектуальні бійцівські якості. Адже на різних змаганнях перемагають ті, хто вміє боротися до кінця, з невдач робить певні висновки і ніколи не опускає перед труднощами рук. На жаль, наставники  ставлять обдарованих дітей на ранг вище за інших учнів класу, заохочують всілякими поблажками. Тому у такої дитини виникає „зіркова хвороба” і вона перестає працювати на уроці. Товариші вважають, що всі думки у неї правильні й помилок бути не може. Тематичне оцінювання  щодо обдарованого учня здійснюється автоматично і творча жилка завмирає. Це приводить до того, що іноді звичайні учні під час програмового контролю знань показують кращі результати. Тож необхідно на уроках до здібних дітей ставити вимоги у десятки разів більші, ніж до інших, прискіпливо оцінювати знання та вміння, переконувати їх про те, що є сильніші з цього предмету, а про інші дисципліни й говорити не доводиться. На уроках обдарована дитина  є звичайною, як і вчитель, незважаючи на заслуги та ранги. А вже в післяурочний час учитель для учня може перетворюватися на божество. Така ж ситуація складається в спорті між тренером і спортсменом. Тому від тренера дуже багато чого залежить.

Сьогодні вже не актуально просте наповнювання пам’яті учня великим об’ємом знань. Інформація з Інтернету несе віртуальний зміст. Тому самостійна робота дитини з книгою завжди буде одним з найголовніших критеріїв її успіхів творчого росту. З іншого боку, в сучасній науковій та науково-популярній літературі  іноді  досить довільно трактуються різні факти, і тому у молодого покоління є завжди  стимул для мислення.

Багато вчителів орієнтують своїх вихованців на перспективність генетики, молекулярної біології та ін. Може, це частково і так. Але ж нам ще довго наздоганяти західну науку та ще рано скидати з рахунків ботаніку, зоологію, екологію. Багато чого в цій царині за останні п’ятдесят років змінилося й вже не відповідає загальноприйнятим нормам та критеріям. Тому  біологічна наука потребує нових регіональних досліджень. Найкраще починати цю роботу з найменшого – реалізації з обдарованими дітьми різних біологічних проектів, участі в роботі малої академії наук, проводити біологічні турніри різних рівнів, (що вже реалізується в гімназії № 1               м. Сум). Ну і класичні форми роботи – олімпіади, конкурси, естафети, акції та ін.

І нарешті, можна запропонувати дещо екзотичні форми роботи з обдарованими дітьми. Вони не мають ні вирішального значення, ні якоїсь кінцевої мети при сходженні на біологічний олімп. Але ж велика ріка починається з непомітного струмочка.

1. Репетиторство в різних формах. Дехто скаже, що це сурогатний продукт у грошовому вигляді, але ж глибше знати програмовий матеріал молоду людину змушує поставлена мета. Вона може бути реалізована тільки через знання, хоча методика її здійснення не дуже моральна.

2. Спонсорство для обдарованих дітей. Хоча фінанси інтелектуальній еліті ще щастя не приносили, але ж купувати „мізки”, як практикується в США, Україна ще скоро не буде, та й потреби в цьому ніколи не було.

3. Навчання дітей за кордоном поки що є реальним для багатих батьків, але обмін інтелектом між країнами вже давно має місце.

4. Створення спеціалізованих шкіл-інтернатів як діючі спортивні школи сьогодні. Суттєвим недоліком цього є принесення в жертву дитиною багатьох речей.

          Крилатий вираз „Мета виправдовує засоби” у гарному розумінні  може бути застосований тільки тоді, коли всі закуточки освіти  в Україні  будуть відкритими, морально очищеними, піднятими на таку висоту, коли життя перейде на вищий ступінь свідомості у вигляді нової єдиної раси людства з власною високою моральністю та багатим духовним світом. Сходинки сучасної освіти Української держави повинні складатися з педагогічних  надбань наших попередників. Вчителю необхідно краще придивлятися до маленького покоління, яке крокує по цих сходинках. Адже воно тільки починає долучатися до життєвих  реалій ХХІ століття і його хода ще не дуже впевнена. Кожному треба серцем зрозуміти почуття дитини, її переживання, право на кращу  навчальну програму, підручник, матеріальне забезпечення.

Викладене вище надзвичайно важливо тому, що у всі часи суспільство завжди прагнуло бачити у власних дітях високу моральність, глибокий духовний світ, щасливе дитинство, світле майбутнє.

Повернутись на авторську сторінку

Всеукраїнська громадська організація
Асоціація  вчителів біології України

За радісне й успішне навчання!
Вчителям біології