Всі права захищені. АВБУ 2007-2010 рік. Використанні матеріалів тільки з дозволу авторів avbu@ukr.net
Авторська сторінка

Литовка Володимира Вікторовича
м. Ромни, Сумської області, ЗОШ №5

Екскурсія як урок серед природи

У людини існує безліч цінностей у цьому житті. Цінність спілкування дитини з живою природою, здатність її відчувати себе частинкою довкілля, можливість впливати (у позитивному сенсі) на неї приходить тільки у зрілому віці, тоді, коли людина починає відчувати короткочасність свого перебування на Землі. Але базові основи цих відчуттів, прагнення до творчості закладаються у шкільному віці. Учитель через урок реалізує початок творчості молодої людини, саму можливість її самореалізації.   
    Кожному зрозуміло, що в діяльності головним критерієм  є право свободи вибору (що вчити, як вчити, скільки вчити). Ніхто з нас не любить дії з примусу, чужі рішення, відсутність вільного вибору. І особливо не люблять цього діти.
    Екологічний гуманізм як принцип діяльності мислення людини, не зраджуючи, не вбиваючи, не руйнуючи, сприймається дитиною реально, об’єктивно, тільки під час безпосереднього контакту її з природою, коли максимально залучаються до роботи всі сенсорні системи, та глибоко аналізуються причинно-наслідкові зв’язки.
     Урок у живій природі (а не типова екскурсія), вибудуваний на загальних педагогічних принципах: вільного вибору, відкритості, діяльності, зворотного зв’язку, ідеальності, підтверджує реальність життя, його красу, неповторність, безцінність. На таких уроках поглиблюються, урізноманітнюються знання про життя та взаємозв’язки в ньому.
           Учні не тільки спостерігають кольорову гаму живого, але й сприймають осмислено його запах, музику звуків, холод роси, тепло землі. Особливо легко сприймаються дітьми багато різних абстрактних понять глобальних масштабів, які досить важко уявити в об’ємі чотирьох стін класної кімнати. Стає доступним застереження щодо необхідності охорони довкілля. Вивчення навчального матеріалу в живій природі дозволяє розвивати та закріплювати навички користування деякими навчальними приладами: компасом, психометром, термометром, барометром, біноклем, ручною збільшувальною лупою, польовим мікроскопом. А ще тут ефективно діє оздоровчий момент, рекреаційний фактор. Вільний мовний обмін думками активізує мислення учня природним способом. Тому ставлення до довкілля в різних за формою мислення дітей формується правильне. Досить швидко школярі починають розуміти умовність багатьох понять, таких як „шкідливі”, „корисні” організми й одночасно реальність різних екологічних факторів та адаптацій до них організмів.
           Уроки в довкіллі можуть поєднувати в собі лабораторну та практичну роботи, що виконуються учнями із задоволенням. На таких уроках школярі можуть утворювати групи за інтересами, типами нервової системи, темпераментом, світоглядом. Вони вчаться цінувати час, удосконалюють роботу свого біологічного годинника, підвищують рівень емоційності сприйняття природи.
           Педагогічний геній Василя Сухомлинського започаткував цю форму навчання для початкової школи, назвавши її  „дитина – природа”.
           Найкращий ефект дають уроки в природі, проведені на екологічній стежині, де відпрацьований (досліджений) кожний метр довкілля. Ідеальним варіантом є ділянка території (за населеним пунктом), на якій близько знаходяться різні типи невеликих біогеоценозів. Можна проводити уроки і в мікрорайоні школи, якщо поряд є сквер, парк, квіткові клумби, пришкільні ділянки. Але вибір завжди за вчителем.
           Місце, де відбувається навчально-виховний процес, має бути не далі одного кілометра від школи (15 хвилин ходьби). Перед уроком проводиться інструктаж із техніки безпеки, враховується стан погоди, пора року, неможливість виконання письмових форм роботи, відсутність місць для сидіння, висока динамічність процесу навчання. Краще, якщо уроки спарені. На екологічній стежині проводяться окремі уроки з конкретної теми (6, 7, 9, 11 класи), узагальнюючі уроки, екскурсії, навчально-виробнича літня практика. Результативність, необхідність таких уроків показує тематичне оцінювання, яке проводиться в різноманітних формах, а також анкетування учнів.
           Зловживати такою формою роботи немає рації, адже урок у кабінеті біології є головним, але практичну частину біології необхідно проводити ближче до живої природи. Урок не повинен нести тільки інформативний зміст, але й має бути пошуково-дослідницьким, з конкретними завданнями для учнів.
           Зміст викладеного вище забезпечує активні форми навчання, елементи нових педагогічних технологій, засвоєння краєзнавчого матеріалу, відповідальне ставлення до екологічних проблем, усвідомлення наукових основ гармонії в природі. Екологічна освіта при цьому стає інформативним фактором, полегшує через міжпредметні зв’язки опанування учнями інших предметів. На уроках у природі в дітей закладаються основи екологічного гуманізму.

Зрозуміти краще, побачити більше, відчути запах та пізнати смак живого – основна мета виходу в природу сьогодні.

Вміти спілкуватися з природою, бути гуманним до всього, розширювати кругозір, навчитися виживати – головне завдання експедиції у довкілля.

Збагачувати духовне життя, співпереживати, бажати досліджувати, розуміти світ навколо себе – одвічні завдання біологічних екскурсій.

Викладання біології неможливо без проведення екскурсій, особливо на початковому етапі вивчення біології як найважливішої, найскладнішої шкільної дисципліни.

Безпосередні спостереження за природними явищами у довкіллі під керівництвом учителя сприяє формуванню в учнів початкових уявлень про матеріальний та енергетичний світ Космосу. Учні спостерігають складні взаємозв’язки у живих системах, вивчають динаміку розвитку різноманітних природних комплексів та їх значення.

Як же можна навчити дитину бачити навколо себе життя? Перш за все необхідно виділяти явища загального змісту, адже дитина сприймає тільки конкретні об’єкти, або події у вузькому контексті. Тому завдання вчителя – навчити дітей уявляти процеси життя в єдності та цілісності. Цим забезпечується безперервність розумових операцій, бо пізнати навколишній світ до кінця ще не вдалося нікому. Але шкільна екскурсія значно наближує цей процес.

Екскурсія в природу – цікава форма роботи учителя з класом. Тут школярі навчаються орієнтуватися на місцевості, спостерігати, порівнювати, знаходити приклади взаємозв’язків організмів один із одним та з умовами навколишнього середовища. Різноманітні форми пристосувань у системах розвивають у дітей здатність до досліджень. І нарешті, проблеми охорони навколишнього середовища із віртуальних (на уроках у класних аудиторіях) перетворюються на об’єктивну реальність.

Екскурсії в природу повинні  відповідати основним критеріям:

доступності (врахування вікових особливостей дітей, та місцевих умов);

науковості (завдяки функціонально-структурному підході, проблемності, наступності);

екологічності (місце і роль об’єкта вивчення як живої системи, зв’язки та взаємодію в екосистемі, проблеми охорони природи).

Екскурсія забезпечує навчальну силу та виховний момент тільки при умові, коли вона не випадкова і є складовою частиною навчального плану та перманентного процесу навчання, коли вчитель ініціативний, любить свою справу.

Основні вимоги при проведенні навчального заняття серед природи:

екскурсія не прогулянка, а обов’язкова складова навчальних занять;

визначай тему, місце проведення, цілі екскурсії, склади план;

дотримуйся теми заняття, не відволікайся на випадкові запитання;

розказуй тільки про те, що можливо продемонструвати;

уникай довгих пояснень;

не залишай екскурсантів тільки слухачами, залучай їх до активної дослідницької роботи;

не перевантажуй учнів великою кількістю термінів та понять, вони їх не запам’ятають;

умій концентрувати увагу вихованців на потрібному об’єкті;

навчися своєчасно зупинити хід екскурсії, не втомлюючи зайве учнів;

закріплюй матеріал у пам’яті школярів на наступних уроках.

Велике значення має підготовка учнів до екскурсії. Попередньо вони повинні знати, що необхідно побачити у природі, на що звернути особливу увагу, як спостерігати. Можна продемонструвати схему маршруту з метою орієнтування на місцевості, а також познайомити їх із вимогами до проведення та поведінку під час екскурсії. Все це полегшить проведення заняття, зекономить час.

           Обладнання для проведення екскурсії орієнтовно може бути таким: міні-парта (планшет із цупкого матеріалу, файл як захист від вологи, папір, простий олівець, кулькова ручка), карта місцевості, ручна збільшувальна лупа, відеокамера, фотоапарат, бінокль, компас, вимірювальна рулетка, саперна лопатка, гербарна сітка, сачок, прозорий пластиковий посуд різного об’єму, шпагат та інше обладнання.

           Одяг учасників навчального заняття повинен бути зручним, не яскравого кольору в (щоб не відлякувати птахів).

           Поведінка учнів серед природи має відповідати загальним гуманістичним принципам (не спричинювати шкоди окремим організмам та екологічній системі в цілому).

        Перед екскурсією треба (теоретично) ознайомити школярів із об’єктами, що можуть трапитися під час  дослідження.

           Не потрібно розповідати про всі об’єкти, що зустріли. Треба розвивати пізнавальний інтерес, безперервне логічне мислення, самостійне дослідження явища чи об’єкта. Красу природи у будь-яку пору року сприймають мовчанням (прислухатися, відчути запах, зрозуміти), або невербальними способами. Головне, перебуваючи серед природи – правильно сприймати,  вміти розуміти її, спілкуватися з нею. Не можна перетворювати екскурсію в урок. Для цього є окремі спеціальні уроки серед природи. Обов’язкова складова екскурсії – самостійне спостереження кожного школяра. Після екскурсії можна методом „мозкового” штурму узагальнити побачене та розв’язати разом запропоноване завдання, провести обробку різноманітного матеріалу, або інформації. Учитель – непомітний координатор і контролер учнівської діяльності.

           Тривалість екскурсії в природу не може перевищувати півтори астрономічних години (разом із дорогою туди й назад). Оптимальний („чистий”) час – 45 хвилин.

           У шкільній програмі 12-річної школи в 7 класі передбачено 4 навчальних екскурсії. Їх  проведення бажано синхронізувати у часі із вивченням певної теми. Це такі екскурсії: „Природа рідного краю”. „Ознайомлення із сезонними явищами у житті рослин”. „Розпізнавання рослин за особливостями будови вегетативних органів”. „Пристосування рослин до життя в екосистемі” (на прикладі будь-якої системи своєї місцевості). Їх можна провести в урочний та позаурочний час. Необхідно обов’язково робити поправку на місцеві особливості (відстань до об’єкта, ландшафт, тип екосистеми, мікроклімат, погодні умови, розташування школи та ін.).

Головна заповідь екскурсійного заняття – не робити  школярів глядачами й слухачами, самому вчитися, пам’ятати, що єдиний наш учитель – Природа.

Повернутись на авторську сторінку

Всеукраїнська громадська організація
Асоціація  вчителів біології України

За радісне й успішне навчання!
Вчителям біології