Всі права захищені. АВБУ 2007-2010 рік. Використанні матеріалів тільки з дозволу авторів avbu@ukr.net
Литовка Володимира Вікторовича
м. Ромни, Сумської області, ЗОШ №5

Суспільство й учитель, оцінка діяльності в перехідний період

Стан  розвитку суспільства визначається його освітою, а розвиток науки – освітнім рівнем. Головний ворог освіти і науки – корупція. На жаль сьогодні вона формується  сучасним українським суспільством і присутня  в свідомості кожного індивіда, у колективі, освітній галузі. Живемо, вчимося в замкненому, викривленому колі. Корупція в освіті несе не тільки матеріальний зміст, вона проникла в мораль української нації, живе у  духовних засадах кожної людини  і як іржа повільно, впевнено, методично роз’їдає суспільство.

Великий гуманіст Василь Сухомлинський нічого не писав про корупцію. То можливо в ті часи її не існувало? А може гуманізм неможливий  коли є корупція і навпаки?

Сучасний учитель перебуває між лещатами. З одного боку –  навчально-виховний процес здійснювати неможливо без гуманістичної бази, а з іншого – на будь-якій сходинці освіти сьогодні проростають корені корупційних явищ. Деякі явища мають прямий прояв. Але все ж більшість їх є прихованими і опосередковано  впливають на навчальний процес.

Виникає просте запитання, а за якими критеріями оцінювати сьогодні діяльність учителя. Адже він завжди перебуває під потрійним контролем управлінців, батьків, тих, кого навчає.

Певна відповідальність з’являється у вчителя відразу ж після усвідомлення ним своєї ролі в суспільстві, тоді, коли є перспектива розвитку його  вихованців. Бачення соціального державного замовлення теж слугує чудовим стимулятором активної діяльності і відповідно значно підсилює відповідальність з будь-якого боку діяльності педагога.

Цивілізований, здоровий  соціум завжди зацікавлений у творчій, ініціативній особистості вчителя. Парадоксально, але темні сили суспільства  завжди примушували вчителя виконувати невластиві йому різні (іноді навіть безглузді) функції: від рознесення колись давно талонів на цукор, до виконання „брудної” роботи під час проведення виборчих кампаній. Скільки гідності  було розтоптано.  Такий  результат –  соціальне замовлення верхівки суспільства. Не зважаючи ні на що, на мій погляд, сьогодні самою дисциплінованою, самою свідомою силою українського  суспільства залишається вчитель. Адже в  освіті залишилися працювати  ентузіасти своєї справи, найстійкіші педагоги,  що не втратили віри у світле майбутнє своїх вихованців. Кадровий відбір у освітян відбувся давно, напевно одночасно із народженням нашої держави.

Запитую в самого себе, чи змінилися сьогодні вимоги до вчителя з боку дітей, батьків, адміністративних структур, суспільства.

Спостереження вказують, на те, що інтерес до навчання в дітей значно знизився. Цьому явищу значно сприяли засоби масової інформації, адже молоде покоління не може бути ізольованим від середовища в якому воно проживає. Свою роль відіграв фактор відсутності у держави ідейної політики на формування свідомого громадянина своєї Батьківщини. Тривалий час насаджувався вульгарний нігілізм.

Якщо говорити про батьків, то вони стали менше зацікавленими в особі учителя як аналітика діяльності їх дітей. Зараз це добре помітно під час проведення батьківських зборів. Деякі школи почали практикувати для батьків дні відкритих дверей. Але активність цих самих зацікавлених осіб невисока. Тому сьогодні межа між батьками та школою невпинно розширюється. Ці явища пояснюється просто – таке здоров’я  сьогодні в нашого суспільства.

           Повертаючись знову до особи вчителя треба констатувати про те, що контролюючих органів над учителем ніколи не бракувало. Керівники ніколи не заохочували ініціативу знизу, бо це вже прояв здорової конкуренції, а  в корумпованому суспільстві її не повинно бути. Контроль за діяльністю вчителя, навіть сьогодні, не несе ідейного змісту. Все зводиться до трактування сухої інформації у вигляді цифр, слів, знаків. Ніхто не бере до уваги сучасний стан в освіті. Впровадження в освіту надбань класиків вітчизняної педагогіки зводиться до відзначення пам’ятних ювілейних дат, цитування їх окремих думок та теоретичні роздум, які відірвані від практики.

Іноді вчителя оцінюють по кількості підготовлених призерів різних олімпіад. Але ніхто з керівників не цікавиться потім подальшою долею цих дітей, бо більшість вузів мають власні фінансові інтереси.

           Інтелект нації – продукт діяльності вчителя. Кожна видатна особистість завжди тепло згадує своє оточення, яке її формувало і в першу чергу – свого вчителя. То чому ж сьогодні відбувається відтік розуму за кордон? Мабуть у суспільства зараз інші потреби. Стає зрозумілим, чому так знівельована суспільством роль сучасного учителя.

Тому будь які реформи в освіті без активної участі в них простих педагогів завжди будуть мертвими, якщо від соціуму не буде замовлення на вчителя та його продукцію – інтелект. І ніякі підвищення заробітної плати не вирівняють ситуацію, бо вчитель, перш за все, є духовним суб’єктом суспільства, що його формує, а потім уже матеріальним.

           Все це сьогодні важким тягарем накладається на особистість, яка завжди повинна сіяти добре, мудре, вічне.

           То що може протиставити корупції вітчизняна педагогіка? Тільки гуманізм у всіх його проявах, адже світ був задуманий як простір для добра й краси для всіх і для кожного.

           Все ж Україна завжди була багата  оптимістами. Найперші в цих рядах – вчителі. Зараз їх можна зустріти у законодавчих та багатьох виконавчих структурах. Вони ще пам’ятають, звідки починалася їх життєва стежина.

           Все одно колись здорові сили знайдуть щілину в стіні консерватизму та байдужості сучасного суспільства, зруйнують корупцію і приведуть нащадків до реального майбутнього.  


Повернутись на авторську сторінку

Всеукраїнська громадська організація
Асоціація  вчителів біології України

За радісне й успішне навчання!
Вчителям біології